Для чого доля зводить двох людей?

Але не дає їм бути щасливими,

Скільки там планів і ідей?

Як пройти цей шлях бурхливий?

 

Як забути волосся те шовкове,

Її голову на моїх грудях,

Усмішку твою убивче милу,

Як забути той убиваючий страх.

 

Страх упасти й більше не піднятись,

Прокинутися без тебе поруч,

Хотілося б у світу заховатись.

І бути разом, без образ і втеч

 

Чому є шанс для двох один,

Не можна відмотати все назад,

В думках безкінечність в нас годин...

Давай ростити знов любові сад?